БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Права кожної людини закінчуються там, де починаються права іншої, і кожна людина повинна поважати права іншої людини.

Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закрі­плені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генераль­ною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські пра­ва. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголо­шеною Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 р.

Кожна дитина має право:

• на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духов­ного, морального та соціального розвитку;

• на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

• на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з бо­ку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд;

• на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижу­ють гідність людини, видів дій чи покарання;

• на захист від будь-якого покарання;

• на захист від сексуальних домагань;

• на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

• на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

• на свободу думки, совісті, віросповідання;

• на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю корес­понденції.

Коли права, дитини порушуються

• Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я, « Коли її потреби ігноруються,

• Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканність дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

• Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й по­чуття.

• Коли її особисті речі не є недоторканними.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушу­ються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

• їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо).

• її турбує особиста безпека й любов до неї.

• Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому

• Може вживати наркотики або алкоголь.

• Може заподіяти собі смерть.

ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?

• Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

• Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає теле­фони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.

• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

• Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та ін­ших людей.

• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

• Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особли­вості.

• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

• Залучати дитину до створення сімейних правил.

Пам’ятайте!

Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права будуть поважати, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.


Поради дорослим

Робіть Не робіть
1. Радійте Вашій дитині. 2. Займаючись домашніми справами, наспівуйте щось. 3. Розмовляйте з дитиною спо­кійним, підбадьорливим тоном. 4. Слухайте дитину уважно, ко­ли вона вам щось розповідає. 5. Будьте терплячим. 6. Щодня читайте дитині. 7. Не скупіться на нагороду: похвалу чи поцілунок. 8. Заохочуйте зацікавленість і уяву дитини. 9. Піклуйтесь про те, щоб у ди­тини були нові враження, про які вона могла б розповісти. 10. Допомагайте дитині вивчити її ім'я та адресу. 11. Якщо дитина почала щось колекціонувати, займіться разом із нею. 12. Відвідуйте разом з дитиною музеї, бібліотеки. 13. Не втрачайте почуття гумору 1. Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відволікайтеся, по­ки дитина не закінчила свою розповідь — тобто не дайте дитині запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона розповідає. 2. Не ставте занадто багато запитань. 3. Не змушуйте робити дитину те, до чого вона не готова. 4. Не змушуйте дитину щось робити, як­що вона «крутиться», втомилась чи чи­мось схвильована. 5. Не потрібно весь час поправляти дитину, постійно повторювати: «Не так», «Перероби це». 6. Не кажіть: «Ні, вона не червона», кра­ще скажіть: «Вона синя». 7. Не варто критикувати дитину навіть на­одинці, тим більше в присутності інших. 8. Не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона перестане звертати на них увагу. 9. Не зловживайте стимулами для дитячих вражень — іграшками, поїздками тощо. 10. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми

Голос дитини

• Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і ва­шу любов.

• Дозвольте втішатися моїми замислами в цьому дивному світі постійних змін.

• Дайте мені доволі речей, якими я мала б змогу маніпулювати, доторкатися до них, нюхати, слухати, а навіть інколи й ламати.

• Дозвольте мені в міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, лазити і скакати.

• Не ідентифікуйте ваших почуттів і думок із природними потре­бами мого організму.

• Не кажіть, що я співаю, бавлюсь чи експериментую «забагато, задовго, зачасто».

• Не карайте мене, коли я хвилююся через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

• Говоріть до мене серцем і вашими руками, бо ваші слова не за­вжди мені зрозумілі.

• Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні й лагідні люди. Нехай царює тут мир — передумова зростання.

• У вашій хаті відступіть мені на власність один куточок і частину вашої уваги і вашого часу.

• Дозвольте мені ставити запитання й одержувати чесні відповіді. Також експериментувати, шукати й досліджувати.

• Навчіть мене розуміти і відчувати красу й тішитися — радіти з усього, хоча б навіть і з найбільшої дурниці.

• Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.

• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

• Надайте і мені частину відповідальності, вивірену до моїх сил і зростання.

• Навчіть мене брати участь у розвагах, заняттях.

• Поважайте мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життям і його труднощами.

• Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також як і чому?

• Зробіть усе, щоб я відчувала свою важливість і потрібність для вас і своє місце в планах нашої родини.

• Будьте для мене зичливі й людяні, щоб я навчалася відплачувати іншим тим самим.

• Покажіть, як дотримувати обіцянки.

• Не трактуйте мене як немовля, коли я хочу рости й бути вели­кою,

• Нехай я ніколи не боятимуся утратити вашу любов.

• Не накидайте мені ваших переляків і острахів.

• Допоможіть мені зрозуміти різницю між функцією і дійсністю.

• Навчіть мене рівноваги, коли я впаду в гнів, але не лякатися гні­ву, коли він є виправданий і висловлює силу.

• Допоможіть мені помалу перемагати біль і марні забаганки. І ті­шитися майбутніми радощами.


Як захистити дитину від викрадення: поради

/Files/images/psiholog/Безымянный.jpg

За останній час збільшилося число повідомлень про викрадення дітей. Проте, як зробити, аби захистити малечу від цього?

За безпеку дітей відповідають поліція, вчителі, батьки, але й дітям варто знати, як поводитись у різних ситуаціях.

Психологи радять дорослим вивчити напам’ять правила і дітей навчити, як поводитись з незнайомцями.

У більшості випадків шахрайство, пограбування, викрадення, зґвалтування, вбивство починаються із розмови дитини із незнайомими людьми.

За статистикою, у 99,9% випадків дитина добровільно йде за педофілом, захоплена якою-небудь привабливою пропозицією — подивитися на тваринку, отримати подарунок, погратися в коп’ютерну гру тощо.

  • Якщо підліток не задовольняє свою потребу у спілкуванні із ровесниками, немає контакту з батьками, то шукає його у інших людей і поза домом. Цим часто користуються злочинці. Розпізнати таких дітей дуже просто. Зазвичай у час навчання вони прогулюють уроки, вештаючись містом; понуро сидять у глухих закутках дворів. Добре слово дорослого, пропозиція купити смачненького, чи сигарети, алкоголь, дати грошей, автоматично викликає довіру в підлітка.

З малюками все ще простіше, достатньо цукерки, або ж простої обіцянки її дати, і дитина, давши ручку,піде із зловмисником.

  • Діти молодшого шкільного віку емоційно чутливі, довірливі та наївні, а тому особливо привабливі для злочинців. Школярикам батьки уже довіряють ключі від дому, якими легко можуть заволодіти кишенькові злодії.

Зазвичай, безпрограшно спрацьовують шахрайські сценарії, побудовані на легенді про хворобу, загрозу смерті рідних, якій «можна запобігти», віддавши цінні речі, гроші. В стресовому стані людина неадекватно оцінює ситуацію і не схильна до логічних міркувань.

  • Змоделювавши стресову ситуацію, злочинець легко маніпулює свідомістю та діями дитини. Наприклад, «батьки потрапили в аварію, їдьмо до них», «маму забрали в лікарню – потрібні гроші».

Щоб запобігти таким ситуаціям, потрібно з малечку вчити дітей правил поведінки у дома, на вулиці, в громадських місцях, навчальних та позашкільних установах. Для малюків ці правила мають бути чіткими і локанічними. Та найефективнішим буде правило для батьків: «НЕ залишати дітей без нагляду ні на хвилину!»

Для школярів можна уже моделювати відповідні ситуації та пояснювати як діяти у кожному випадку. Батькам постійно тримати на контролі, де і з ким знаходиться дитина, скільки часу там перебуватиме, домовитися про телефонні дзвінки у визначений час.

  • Дорогі батьки, пам’ятайте, саме ви несете відповідальність за безпеку своїх дітей. Помітивши бездоглядну дитину, підозрілу поведінку дорослого по відношенню до дитини, не залишайтеся байдужими, втручайтеся у ситуацію, телефонуйте 102. Від злагодженості Ваших дій може залежати доля та життя дитини.

Основні правила безпечної поведінки

1.Ніколи не розмовляти із незнайомими людьми. На всі запитання особистого характеру: «Як тебе звати?», «А батьки вдома?» не відповідати і швидко відійти.

2.На запитання загального характеру: «Це вулиця так-то?», «А зараз така-то година?», які передбачають стверджувальну відповідь: «Так»,- відповідати: «не знаю, запитайте у дорослих». Маніпулятивні шахрайські техніки починають діяти із моменту стверджувальної відповіді жертви, а тому невинне «Так» є особливо небезпечним.

3.Коли невідомі наполегливо вступають в розмову, голосно привернути увагу оточуючих фразами типу: «Не чіпайте мене!», «Люди, допоможіть!», кричати.

4.Нікуди не йти із незнайомими і навіть знайомими людьми без дозволу батьків.

5.Ходити лише за попередньо обговореним із батьками маршрутом. У разі зміни маршруту, часу перебування у певному місці – попередити батьків.

6.Звітувати батькам телефоном про прибуття до місця призначення. Якщо впродовж дня кілька місць відвідування, тоді треба звітувати з кожного останнього місця знаходження перед виїздом і звітувати після прибуття.

7.Не ходити малоосвіченими, «глухими» вулицями.

8.Уникати прогулянок у темну пору доби.

9.Не сідати і не наближатися до авто із відкритими дверцятами.

10.Не розмовляти з людьми із авто (справжній водій не стане питати у дитини).

11.Не повідомляти нікому код замка вхідних дверей та не впускати нікого у під’їзд.

12.Нікому не відкривати дверей квартири і не впускати в квартиру без дозволу батьків. Якщо дзвонять у двері, спитати: «Хто там?» і телефонувати батькам.

13.Домовтесь із дітьми про слова паролі (попередження про небезпеку, місце знаходження, присутність підозрілих людей і тд.)

14.Номера телефонів батьків записати в телефоні в контактах з літери «А» (А мама, А тато). Це дасть змогу швидко знайти та набрати потрібний номер. А також номери: 101,102, 103. (Як свідчить статистика не всі діти в екстремальній ситуації їх пам’ятають.)

15.Не виходити із транспорту за вимогою, чи проханням незнайомців. Привернути увагу оточуючих, водія. Не соромитись закричати при потребі.

16. Не беріть подарунки від незнайомих людей.

17.Не куштуйте їжу (цукерки, їжу, напитки), не вживайте таблетки, ліки, запропоновані незнайомцями.

18.Нікому не повідомляти жодної інформації про свою сім’ю, родичів, сусідів. Відповідь: «Не знаю, спитайте у них самі».

Кiлькiсть переглядiв: 765