.jpg)
.jpg)
Помилки батьків, обумовлені страхом
Багатьом із нас батьки в дитинстві щось забороняли. Іноді ми чули слово «ні» занадто часто.
Але через роки, коли в нас з'являються власні діти, ми починаємо розуміти своїх батьків. Виховувати дітей – непроста справа. Батьки можуть бути доброзичливими й безмежно любити своїх дітей, але з почуття страху використовують неправильні моделі поведінки. Намагайтеся не вдаватися до таких моделей поведінки у поводженні з дітьми.
1. Надмірна опіка. Тривожні новини й фобії тримають багатьох батьків у страху. Проте життя триває. Коли страх спрямовує наші дії, він зводить нанівець наші добрі наміри. Занепокоєння за дитину перетворюється на контроль, нагляд за нею – на стеження, а захист – на надмірну опіку. Іноді через надмірну опіку в батьків виникає спокуса не випускати дитину з дому, але це пригнічує її. Якщо ви не даєте дитині гратися на майданчику з іншими дітьми, ходити на Дні народження тощо, вона не зможе розвинути навички спілкування, які їй вкрай необхідні. Дозволяйте дитині спілкуватися з однолітками.
2. Заборони за замовчуванням. Батьки часто дивуються: «Коли вже дитина почне розуміти слово «ні»?» Якщо ви час від часу забороняєте щось дитині, це вчить її розрізняти, яка поведінка є допустимою, а яка – ні. Але коли дитина дорослішає, батьки використовують слово «ні» за замовчуванням. Дитина починає відчувати, що будь-які розмови з приводу заборонених речей марні. Це стає перешкодою у спілкуванні дитини з батьками. Крім того, у таких випадках дитина отримує сигнал, що її аргументам і поняттям про правильне й неправильне не можна довіряти.
3. Обмеження дитини в усьому. Як говорить прислів'я, одна голова добре, а дві – краще. Якщо ви будете радити дитині, що зробити в тій чи іншій ситуації, то допоможете їй давати раду проблемами. Але якщо ви робитимете це постійно, то будете обмежувати дитину. Навіть якщо вашій дитині ще не виповнився й рік, ви повинні зрозуміти, що вона – окрема людина, а не частина вас. Їй необхідно виражати свою самостійність, щоб навчитися вирішувати життєві проблеми. Ви повинні якомога частіше говорити дитині фразу: «Тобі самій під силу це зробити». Коли дитина намагається залізти на диван, не втручайтеся. Не допомагайте їй, просто підстрахуйте, якщо дитина не втримається. Дитину потрібно мотивувати робити все самостійно. Дозволяйте дитині робити помилки, не вимагайте від неї ідеальних дій.
4. Постійна підозрілість. «Що в тебе в руці?» «Що ти жуєш?» «У дитячій кімнаті тихо вже десять хвилин. Що там відбувається?» Зрозуміло, виховання маленької дитини потребує від батьків особливої пильності, гострого слуху й зору. Але виховання дітей повинно змінюватися в міру їх зростання. Так, дорослішаючи, діти можуть хитрувати та вдаватися до брехні. Але це не означає, що вони завжди мають на меті погані цілі. Наприклад, якщо ваша донька-підліток говорить вам, що погано почувається, це зовсім не означає, що вона завагітніла. Іноді діти зустрічають вороже навіть невиражені підозри батьків. Вони отримують сигнал, що схвалення батьків можуть отримати тільки тоді, коли виконують їхні вказівки. Це може сформувати в них страх не виправдати очікувань. У майбутньому в них може виникнути схильність у всьому поступатися й намагатися сподобатися іншим. Таких моделей поведінки буває дуже складно позбутися.
5. Дотримання застарілих ідеалів. Напевно, наші батьки теж думали, що виховують нас не так добре, як виховували їх. Хвилюватися про дотримання культурних норм у вихованні дітей – цілком нормально. Ми прагнемо виховати своїх дітей відповідно до ідеалів, які перейняли від попередніх поколінь. Тому постійно ставимо собі запитання: чи не занадто ми суворі з нашими дітьми? Чи не занадто їх балуємо? Чи достатньо підтримуємо їх? Чи достатньо ми спілкуємося зі своїми дітьми й висловлюємо їм свою любов? Дозволяйте собі бути різними зі своїми дітьми. У деяких ситуаціях найкраще підійде роль суворого наставника, а іноді можна й дати вихід своїй внутрішній дитині та трохи розважитися.
